Волнующимся родителям
«Не волнуйтесь, не бойтесь и не тревожьтесь!
Вы это проходите впервые, я с этим сталкиваюсь не первый раз. То, чего вы боитесь сегодня, то, что вам кажется невозможным, завтра станет предметом вашей гордости и активом вашего ребенка в будущем.»
— Natalia Kravets
Конфлікти можуть бути
дуже різними, це може бути конфлікт з учителем або з дітьми, дитина в конфлікті
може бути надмірно агресивною або, навпаки, відчувати себе жертвою ситуації.
Однак коріння всіх проблем дитини завжди будуть
Школа, безумовно, несе
частину своєї відповідальності за те, що відбувається, однак зверну вашу увагу
на те, що не у 100% дітей в одних і тих же умовах виникають конфлікти. Залежить
це насамперед від того, наскільки дитина вміє адаптуватися до нових умов,
наскільки у дитини досить внутрішнього ресурсу для того, щоб не руйнуватися від
шкільного стресу, а навпаки тренуватися і ставати сильнішими, тобто збагачувати
свій досвід з подолання важких ситуацій.
Отже, якщо у вашої
дитини конфлікт в школі, перш за все зверніть увагу на те, що відбувається у
вас вдома. Якщо вам вдасться зрозуміти, яка домашня ситуація може травмувати
дитину, і по можливості змінити її, то конфлікти в школі припиняться.
Якщо ви помічаєте, що
ваша дитина розповідає вам про проблему зовсім не так, як говорять про це інші
діти і вчителі, не поспішайте звинувачувати когось у брехні, цілком імовірно,
що кожен з учасників конфлікту бачить ситуацію по-своєму. Немає сенсу виводити
когось на чисту воду.
Як правильно
допомагати.
Тому набагато корисніше поговорити про почуття
дитини. Якщо вчинки ми
схильні розцінювати як правильні чи
неправильні, то почуття не можуть бути неправильними.
Почуття - це те, що ми в
даний момент переживаємо, це наша реальність, наше буття. Тому якщо ви зможете
розділити з дитиною її почуття, то ви дуже їй допоможете, вона відчує, що ви її
розумієте, отримає вашу підтримку, а отже, у неї з'явиться ресурс на те, щоб
справлятися з подібними ситуаціями.
Дітям також допомагає,
коли ми, дорослі, ділимося з ними своїми дитячими труднощами. Якщо ви
розповісте, що у вас у школі був теж якийсь конфлікт або складності у
взаєминах, то це допоможе дитині відчути, що вона не одна така «неправильна»,
що конфліктні ситуації трапляються і з іншими дітьми і навіть з її батьками.
Те, що ви пройшли через це, дасть дитині впевненість у тому, що і вона
впорається з цією непростою ситуацією. Важливо пам'ятати, що досвід
вирішення конфліктів дуже корисний і в майбутньому обов'язково стане в нагоді
вашій дитині. Тому немає сенсу берегти дітей від конфліктів, важливіше навчити
їх вирішувати ці конфлікти.
БЕРЕЖІТЬ СВОЇХ ДІТЕЙ.
10 ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКІВ.
ГЛАВНОЕ НА СВЕТЕ-ЭТО НАШИ ДЕТИ!
ПРАВИЛА З ІНТЕРНЕТ-БЕЗПЕКИ ДЛЯ ДОМА.
ЯК ЗУПИНИТИ БУЛІНГ-ПОРАДИ БАТЬКАМ.
ГІГІЄНА ДЛЯ ДІТЕЙ.
ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ ШВИДКО ЧИТАТИ.
ЩО РОБИТИ З ДИТЯЧОЮ ІСТЕРИКОЮ?
ДИТЯЧА АГРЕСІЯ.
НЕНОРМАТИВНА ЛЕКСИКА У ДИТИНИ.
ЯК ЗАОХОТИТИ ДИТИНУ ДО НАВЧАННЯ.
ОДИН ДЕНЬ – БЕЗ НОТАЦІЙ
(поради
батькам)
1. Будіть
дитину спокійно; коли вона прокинеться, мусить побачити вашу усмішку і почути
ласкавий голос. Не підганяйте зранку, не смикайте по дрібницях, не дорікайте за
помилки і через необачність, навіть якщо "вчора попереджали ".
2. Не квапте, вміння розрахувати час – ваше завдання, і якщо це
вам погано вдається, то провини дитини в цьому немає.
3. Не виряджайте дитину до
школи без сніданку, їй потрібно багато попрацювати.
4. Не прощайтесь,
попереджаючи та наставляючи: "Дивись, не пустуй", "Поводь себе
добре", "Щоб сьогодні не було поганих оцінок" т.п. Побажайте
успіху, знайдіть декілька ласкавих слів. У дитини попереду важкий день.
5. Забудьте фразу "Що ти
сьогодні одержав?" Зустрічайте дитину після школи спокійно, не обрушуйте
на неї тисячу питань, дайте розслабитись (пригадайте, як ви самі почуваєтесь
після важкого робочого дня, багатогодинного спілкування з людьми). Якщо ж
дитина занадто збуджена, якщо бажає поділитися чимось, не відмахуйтесь, не
відкладайте на потім, вислухайте, це не забере багато часу.
6. Якщо бачите, що дитина
засмучена, але мовчить, не допитуйтесь, нехай заспокоїться, тоді і розповість
усе сама.
7. Вислухайте зауваження
вчителя, не поспішайте влаштовувати допит і постарайтеся, щоб ваша розмова з
учителем відбувалася без дитини.
8. Після школи не поспішайте
посадити виконувати уроки, необхідно 2-3 години відпочинку (а в першому класі
добре було б години півтори поспати ) для відновлення сил. Найоптимальніший час
для приготування уроків від 15до 17 год. Заняття вечорами некорисні, завтра
прийдеться все починати спочатку.
9. Не примушуйте виконувати
всі уроки за раз, після 15-20 хв. занять необхідні 10-15 хвилинні
"перерви".
10. У спілкуванні з дитиною
намагайтесь уникати умов: "Якщо ти зробиш, то..." Інколи умови стають
нездійсненними і не залежать від дитини, і ви можете опинитися в дуже складній
ситуації.
11. Під час
приготування уроків не сидіть "над душею", дайте можливість працювати
самій, але якщо ж потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон,
підтримка ("не хвилюйся все вийде", "давай розберемося
разом", "я тобі допоможу"), похвала (навіть якщо не дуже
виходить) необхідні. Не акцентуйте увагу на оцінках.
12. Знайдіть (постарайтеся знайти) протягом дня хоча б півгодини, коли ви
будете належати тільки дитині, не відволікаючись на домашні справи, телевізор,
спілкування з іншими членами родини. В цей момент найважливіше справи дитини,
радості, невдачі, турботи.
13. Віднайдіть єдину тактику спілкування усіх дорослих у сім'ї з дитиною,
свої суперечності з приводу педагогічної тактики вирішуйте без неї. Якщо щось
не виходить, порадьтеся з учителем, лікарем, психологом, не вважайте зайвою
літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
14. Будьте уважними до скарг дитини на головний біль, втому, поганий
стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, складності навчання.
15. Запам'ятайте, що навіть "зовсім великі" діти (ми часто
говоримо "Ти вже великий" 7 – 8 – річній дитині) дуже люблять казку
перед сном, пісеньку і ласкавий дотик. Це все заспокоює їх, допомагає зняти
напругу, яка накопичувалась за день, і спокійно заснути. Намагайтесь не
згадувати перед сном неприємностей, не з'ясовувати стосунки, не обговорювати
контрольну роботу, що буде завтра.
Завтра новий день, і ми повинні зробити все можливе, щоб він був спокійним,
добрим і радісним.
ПОРАДИ ПСИХОЛОГА
Посміхайтесь!
Пропонуємо розгадати загадку: «Вона
немає ціни. Вона збагачує тих, хто її одержує, не збіднюючи тих, хто її дарує.
Вона продовжується одну мить, пам'ять же про неї часто зберігається надовго.
Немає таких багатих, які могли б прожити без неї, і немає таких бідних, які б
не стали багатші її милістю.
Вона
створює щастя в домі, атмосферу доброзичливості у справах і служить паролем для
друзів.
Разом
з цим її не можна купити, випросити, позичити чи вкрасти, бо вона являє собою
таку цінність, яка не принесе ніякої користі, якщо тільки не буде йти від
чистого серця».
Так
що ж це? Звичайно ж, посмішка! Тож поговоримо про посмішку .
Вчинки
красномовніші за слова, а посмішка означає: «Ви мені подобаєтесь. Ви робите
мене щасливим. Я радий вас бачити». Я кажу про справжню щиру посмішку -
посмішку, сповнену сердечної доброти, що йде з глибини душі, посмішку, яка
високо цінується в людських стосунках.
Що
можна порадити, якщо ви не відчуваєте бажання посміхатись? Спробуйте змусити
себе: якщо ви наодинці, наспівуйте якусь веселу пісеньку, згадуйте приємні
хвилини вашого життя, коли ви чудово повеселилися у товариша на іменинах, коли
ви добре відповідали біля дошки і одержали заслужену п'ятірку, коли вам
посміхнулася дівчина, яка вам симпатична, і погодилася піти з вами в кіно .
Поводьтеся так, як ніби ви вже щасливі, і це приведе вас до щастя!
Щоразу,
коли виходите з дому, наберіть бадьорого вигляду, високо підніміть голову, ніби
вона увінчана короною, дихайте на повні груди, «пийте» сонячне світло, вітайте
посмішкою ваших друзів. Намагайтеся зосередитися на думці про те, що вам
хотілося б здійснити, намалюйте в своїй уяві образ симпатичної і достойної
людини, якою вам хотілося б стати. Підтримуваний вашою думкою, він буде щохвилини
перетворювати вас саме в таку особистість!
Посміхайтеся! І
люди, зігріті вашою посмішкою, будуть тягнутися до вас!
Посміхайтеся! І
ваша посмішка створить щастя у вашому домі, атмосферу доброзичливості в
спілкуванні.
Тільки
ця посмішка має йти від чистого серця, тоді ви станете багатші з її милості. Адже,
якщо ви здатні завжди посміхатися життю, життя завжди посміхнеться вам!
ПОРАДИ ПСИХОЛОГА
ДИТИНУ
НЕ КАРАЮТЬ
l. За те, що вона чимось не
влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка —
за рухливість, флегматика — за повільність, неврівноваженого — за плаксивість.
2. Під час їжі.
3. Якщо вона зазнала невдачі
(вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Тут краще підтримати її.
4. За необережність, а вчать
обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність,
незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за
забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки
самих батьків тощо.
5. На людях (в автобусі, на
вулиці), адже це ще й публічне приниження.
6. При молодшій дитині,
оскільки підривається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це
може породити озлобленість у старшої дитини, а в молодшої — злорадство, а це
погіршить їх взаємини.
7. За емоційність,
імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків
остаточно формується у дівчат до 18 років, у хлопців — до 20, але навчати цього
слід з трьох, а особливо з п'яти років. Карати за вчинки, які дитина не може
передбачити, — значить карати за те, що вона дитина.
8. Поспішно, не
розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного.
Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись
педагогічного такту та враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини.
Реакція батьків на
вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не
повинно бути істеричності. На істеричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій
дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до
надмірних покарань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а
потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в позу
ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза
сприймається гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою
дитина також починає шантажувати батьків.
ПОРАДИ ПСИХОЛОГА
ЯК ЗАПОБІГТИ НЕГАТИВНИМ
НАСЛІДКАМ ПОКАРАННЯ
1. Відокремлюйте свої почуття від
дій. Не засуджуйте дитину. Вона має
відчувати, що її люблять, але її дії в конкретному випадку можуть бути
неприйнятними. Пам'ятайте: щоб змінити вчинки дитини, треба навчитися розуміти
її. Суворі слова мають стосуватися тільки неправильних дій дитини, але не її
особистості. Брутальність, моралізування, нетактовність свідчать про
педагогічну непридатність, а дитину роблять невпевненою, знервованою,
тривожною.
2. Уважно вивчайте свою
дитину. Обов'язковою умовою у виборі форм покарання є знання індивідуальних
особливостей дитини: її темпераменту, характеру, особливостей реагування на
певний вид покарання. Ви маєте знати стан її здоров'я, нервової системи. Дії
дитини у стані нервового розладу є симптомами емоційних ускладнень через
критику, звинувачення або покарання, напружену сімейну атмосферу. Зрозуміло, що
витончений, вразливий меланхолік сприйматиме покарання зовсім не так, як
енергійний, товариський сангвінік, вибуховий холерик чи врівноважений,
спокійніший флегматик. Дівчаток теж треба карати не так, як хлопчиків. Дівчинка
взагалі потребує особливого виховання, заснованого більшою мірою на ніжності й
ласці. Вона більш чуттєва й емоційна, глибше переживає з приводу зроблених
помилок. Часом одного суворого слова, навіть докірливого погляду, досить, щоб
вона припинила небажані дії. Необхідно взагалі відмовитися від тілесних
покарань, від яких шкоди більше, ніж користі.
3. Треба враховувати
емоційний стан дитини. Якщо видно, що дитина засмучена і дуже переживає, то чи
потрібно додавати негативу, використовуючи покарання? Але водночас треба
пам'ятати, що змінити поведінку дитини можна тоді, коли активізується її
почуттєва сфера. Відчувши всю повноту негативних переживань, дитина навряд чи
захоче повторити подібний вчинок. Потрібно, щоб вона набула цього негативного
досвіду, але тут не можна перестаратися. А дорослий у цей час повинен бути
поруч, зі схваленням поставитися до рішення дитини виправитися і всіляко
підтримати її. Відповідайте на почуття дитини. Давайте їй виговоритися, щоб
негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.
Якщо без покарання не можна
обійтися, нехай дитина вибере його сама. Практика показує: діти здебільшого
вибирають суворіше покарання, ніж батьки. Але в таких випадках вони не вважають
його несправедливим і не ображаються.
5. Караючи дитину,
впевніться у тому, що вона розуміє причину, щоб вона звинувачувала себе, а не
того, хто карає. Якщо ж дорослий змушений застосувати покарання, то при цьому
йому не можна використовувати образливі слова, принижувати гідність маленької
людини, акцентувати увагу на слабких сторонах, фізичних вадах дитини.
6. Дайте зрозуміти синові чи
доньці, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є
спільними для всіх.
7. Навчайте дитину норм і
правил поведінки в різних місцях і різних життєвих ситуаціях ненав'язливо та
без моралізування.
8. Накладіть обмеження на
небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині спрямувати свою активність у
дозволене русло. У цьому полягає основна формула динамічного підходу до
проблеми дисципліни дитини.
9. Будьте самі прикладом
культурної поведінки з іншими людьми, з предметами та довкіллям.
10. Треба пам'ятати, що вся
відповідальність за наслідки покарання цілком покладається на дорослого. Слід
пам'ятати, що міра покарання повинна відповідати важкості провини, тобто не
треба застосовувати серйозне покарання за несерйозне.
ПОРАДИ
ПСИХОЛОГА
ЯК УНИКНУТИ ПОКАРАНЬ?
Необхідна
профілактика. Вона полягає в тому, щоб запобігти небажаним діям дитини ще до їх
здійснення. Для цього потрібно сформувати в дитини прийнятну реакцію на певні
обставини, виробити вміння самостійно й адекватно їх оцінювати і відповідно
діяти. Краще запобігти, ніж потім карати. Необхідно поспілкуватися з дитиною,
пояснити, розповісти, показати на прикладі, чому так робити можна, а так — не
можна, до яких наслідків може призвести порушення якогось правила, норми,
розпорядження, яке покарання воно тягне за собою. Треба вчити дитину робити
такий аналіз самостійно, думати, перш ніж щось зробити, передбачати наслідки
скоєного.
Дитина народжується
гармонійною, чистою і досконалою. Вона відкрита для світу, вона всотує все, що
їй дають дорослі. Чим буде насичуватися її розум, наповнюватися її душа,
залежить переважно від нас — батьків, дорослих.
Напевно,
покарання як засіб виховання ще надовго залишиться в нашому житті. Для того,
щоб його позбутися назавжди, треба дуже багато змінити в нашому суспільстві, в культурі
сімейних взаємин, у системі суспільного виховання.
ПОРАДИ ПСИХОЛОГА
Золоті правила виховання в сім’ї
1. Повага до
індивідуальності дитини (врахування бажань, інтересів, потреб), її
самостійності, допомога у пошуку шляхів виходу зі складних ситуацій;
2. Формування системи
цінностей та збереження в сім'ї емоційного комфорту;
3. Підвищення
психологічної освіти батьків, набуття знань, урахування індивідуальних та
вікових особливостей дитини;
4. Забезпечення
тісного взаємозв'язку і взаємодії зі школою та іншими дитячими колективами.
Лише дружні, відкриті стосунки дитини з батьками, взаємодопомога, турбота та
увага забезпечать добрі відносини в сім'ї, бажаний результат виховання.
ПОРАДИ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКА
Порада перша: найголовніше,
що ви можете подарувати своїй дитині, - це ваша увага.
Вислуховуйте
її розповіді про школу, ставте уточнюючі питання. І пам’ятайте: те, що здається
вам не дуже важливим, для вашого сина чи дочки може виявитися подією, що хвилює
весь день!
Якщо
дитина побачить ваш інтерес до її справ і турбот, вона обов’язково відчує вашу
підтримку. Слухаючи її уважно, ви зможете зрозуміти, в чому малюкові потрібна
ваша допомога, про що слід поговорити з вчителькою, що реально відбувається з
дитиною після того, як ви прощаєтеся з нею біля дверей школи.
Порада
друга: ваше позитивне ставлення до
школи і вчителів спростить дитині період адаптації.
Запитайте
будь-якого знайомого першокласника, яка у нього вчителька. У відповідь ви,
швидше за все, почуєте, що вона найкраща, найкрасивіша, найдобріша. Для
першокласника вчителька стає одним з найголовніших дорослих у житті.
У
перші місяці в школі вчителька закриває собою маму і тата. Мудрим вчинком треба
підтримати цю «закоханість» дитини і не ревнувати. Співробітничайте з вчителями
вашої дитини, пропонуйте допомогу, проявляйте активність. У класі з активними
батьками, як помічено, тісніші і кращі стосунки між дітьми, цікавіше життя,
більше свят і походів.
Навіть
якщо особисто у вас, як батьків, є якісь питання до вчителів, вам здається, що
щось потрібно робити по-іншому, всі тертя повинні залишитися між дорослими.
Інакше дитина буде вимушена розриватися між любов’ю до батьків і авторитетом
вчителя.
Дуже
шкідливі негативні чи нешанобливі вислови про школу і вчителів «у сімейному
колі», це значно ускладнить дитині адаптаційний період, підірве спокій дитини і
впевненість в турботі і згоді між важливими для неї дорослими людьми.
Порада
третя: ваше
спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможе дитині.
Побачивши
батьків спокійними і впевненими, дитина відчує, що боятися школи просто не
потрібно. Одна бабуся плакала, збираючи внука зранку в школу. Вона гладила його
по голові, бігала між портфелем і одягом і голосила: «Куди ж ми тебе
відпускаємо! Тебе ж там цілий день годувати не будуть! Як же ти там сам один без
мене будеш!» І так кожного ранку протягом місяця.
Зустрічали
хлопчика зі школи так, ніби він тільки повернувся живим з війни. Батьки
хлопчика помітили, що дитина почала «боятися школи». Основну роботу провели з
бабусею.
Її
запросили на цілий день на шкільні заняття, вона була присутня на всіх уроках,
снідала разом зі всім класом, зайшла в шкільну роздягальню, медичний кабінет,
спортивний зал.
До
речі, гордість хлопчика не була вражена присутністю в класі бабусі. Йому пообіцяли,
що він розповість однокласникам, що це його бабуся, тільки якщо захоче сам.
Після цього дня бабуся зрозуміла, що внук росте і тепер школа йому по плечу.
Дуже швидко пройшли страхи і у самої дитини.
Порада
четверта: допоможіть
дитині встановити стосунки з однолітками і відчувати себе впевнено.
Особливо
ваша допомога знадобиться, якщо дитина не ходила до школи в дитячий сад. В
цьому випадку вона не звикла до того, що увага дорослих розподіляється відразу
між декількома дітьми. Хваліть дитину за товариськість, радійте вголос її новим
шкільним знайомствам. Поговоріть з нею про правила спілкування зі своїми
ровесниками, допоможіть стати вашій дитині цікавою іншим. Вчіть її новим іграм,
щоб вона могла показати їх друзям. Запросіть однокласників вашої дитини до вас
додому - просте чаювання, а маленький господар навчиться приймати гостей.
Не
варто «підкуповувати» увагу шкільних товаришів вашої дитини дорогими іграшками
та одягом. Так ваша дитина не навчиться бути потрібною іншим. Ваш син чи дочка
може зіткнутися із заздрістю однокласників.
Упевнений
в собі, товариський малюк адаптується до будь-якої ситуації швидше і
спокійніше.
Порада
п’ята: допоможіть дитині звикнути до
нового режиму життя.
Дитина
звикає до школи не тільки психологічно, але і фізично. Багато дітей в першому
класі вперше стикаються з необхідністю вставати в один і той же час зранку.
Впродовж
3-6 годин шкільного дня дитина активно вчиться. У шість-сім років таке
навантаження дорівнює напруженому робочому дню дорослої людини.
З
початком шкільного навчання різко збільшується навантаження на нервову систему,
хребет, зір, слух дитини.
Якщо
до цього ви не дотримувалися режиму дня, то постарайтеся м’яко ввести його.
Ваша дочка чи син потребує регулярного, тривалого сну. Допоможіть школяру
навчитися засинати в один і той же час.
Не
примушуйте дитини відразу сідати за уроки.
Дитині
потрібний час, щоб відпочити. Це корисно і для самого процесу навчання. Мозок
використовує час відпочинку, щоб «укласти нові знання на потрібні полички».
Дитині, як і нам, після робочого дня потрібно трошки тиші і відпочинку.
Поклопочіться про здоров’я вашої дитини, оскільки в перші місяці шкільного
навчання огріхи в режимі дня позначатимуться серйозніше, ніж раніше.
Порада шоста: мудре
відношення батьків до шкільних успіхів виключить третину можливих неприємностей
дитини.
Багато
батьків так хочуть гордитися своїми дітьми і так турбуються про їх оцінки, що
перетворюють дитину на додаток до шкільного щоденника.
Шкільні
успіхи, безумовно, важливі. Але це не все життя вашої дитини.
Шкільна
оцінка - показник знань дитини з даної теми даного предмету на даний момент.
Ніякого відношення до особи дитини це не має. Хваліть дитину за її шкільні
успіхи. І пам’ятайте, ніяка кількість «п’ятірок» не може бути важливішою за
щастя вашої дитини.
Давайте постараємося, щоб найперші кроки, зроблені кожним малюком у шкільному
світі, були для нього самого і членів його сім’ї радісними і впевненими.
ПОРАДИ ПСИХОЛОГА
ВЧІТЬСЯ ТА НАВЧАЙТЕ ДІТЕЙ
ПРАВИЛЬНО СПІЛКУВАТИСЬ
1. Щоб навчитися правильно
говорити, треба навчитися читати і слухати.
2. Читаючи, зосереджено
заглиблюйтеся в зміст написаного: намагайтеся побачити, почути, зрозуміти й
запам'ятати художні особливості мови, мовні звороти.
3. Збагаченню словникового
запасу допоможе спеціальна робота: заведіть словник для запису нових слів,
тренуйтеся в їх вимові та використанні, добирайте до них антоніми та синоніми,
вивчайте слова, що використовуються в переносному значенні,
4. Намагайся не лише
запам'ятати мову оратора, а й прийоми її побудови.
5. Стежте за тим, щоб у
розповіді не було слів-паразитів, не використовуйте непотрібних повторів — це
збіднює мову.
6. Стежте за побудовою
речень, не вживайте складних конструкцій.
7. Щодня читайте вголос по
15—20 хв., усвідомте зміст тексту, поміркуйте, де зробити паузу, поставити
наголос, якого емоційного відтінку надати мові.
РОДИТЕЛЯМ О ВОСПИТАНИИ И НЕ ТОЛЬКО...⟹ читать
Немає коментарів:
Дописати коментар